Перші кроки дитини: вчимося правильно ходити

Важливо розуміти, що дитину не треба вчити ходити у звичному розумінні цього слова — так, як ви будете вчити її чистити зуби чи складати літери у слова. Програма ходіння вже завантажена у мозок малюка і запуститься, коли настане час вчитися ходити. Ваше завдання полягає в тому, аби надати йому необхідну допомогу та забезпечити безпеку.

Мама і тато з нетерпінням чекають на перші кроки малюка і часто прагнуть наблизити цей момент. Іноді батьки намагаються ставити малюка на ніжки ще до того, як він продемонструє ознаки готовності до ходіння, тобто почне активно пересуватися навкарачки і підводитися, тримаючись за стінки ліжечка. Не змушуйте малюка вчитися ходити, поки не настав час. Надмірні навантаження на ще не міцні м'язи та кістки можуть призвести до серйозних відхилень у розвитку опорно-рухового апарата!

Більшість дітей починають ходити у віці від 9 до 18 місяців. Графік розвитку кожної дитини індивідуальний: тоді як одні малюки вже жваво бігають, інші навіть не намагаються підвестися у ліжечку. Коли це станеться у вашому випадку, передбачити неможливо. Не поспішайте і не квапте дитину — на все свій час.

Батькам не варто хвилюватися, якщо їхня дитина не хоче вчитися ходити до року і навіть до півтора року. Це не змагання, і вік, у якому малюк зробив свої перші кроки, ні про що не каже. Ранні пташки можуть вирости любителями проводити вільний час на дивані, а пізні дітки — стати активними та енергійними людьми.

Усі природні навички вже закладені в людині природою. Від самого народження ми вміємо дихати і ковтати молоко мами, трохи пізніше сідаємо у ліжечку та куштуємо перші пюре і каші. Вчимося ходити ми також самі: коли прийде час і організм малюка буде до цього готовий, він зробить свої перші кроки.

Не розмірковуйте над тим, як навчити малюка ходити — він навчиться цього самостійно. Батькам треба лише трохи допомогти дитині на перших порах, коли він ще не до кінця усвідомив переваги прямоходіння. Не змушуйте малюка відмовлятися від пересування поповзом раніше, ніж йому треба, але якщо ви побачили, що він робить перші несміливі спроби зіп'ястися на ніжки, спробуйте мотивувати його до продовження експериментів.

Є різні пристрої, покликані полегшити дитині її перші кроки. Жодне з них не є необхідним, і питання про їх придбання залишається на розсуд батьків.

Припускатися помилок і здобувати досвід, що дозволяє не припускатися їх та мінімізувати наслідки, — саме для цього ми й вчимося. Правильно ходити — означає відчувати баланс, віртуозно керувати м'язами свого тіла, безпечно падати і швидко підводитися. Ходунки не дають такого досвіду. Дитина в них наполовину висить і наполовину сидить, а не стоїть і радше катається, аніж ходить. Вони можуть до певної міри стимулювати розвиток м'язів ніг і, звичайно, допомагають батькам трохи обмежити активність малюка, який постійно повзає по дому. Проте украй неправильно вважати, що в ходунках маленькі діти справді вчаться ходити. Навчання стартує лише тоді, коли дитина почне пересуватися без страхування.

Якщо ви вирішили використовувати ходунки, не забувайте, що дитину не можна надовго залишати в них — постійне перебування у вертикальному положенні створює надто велике навантаження на спину. А поки дитина не навчиться сидіти, використовувати цей пристрій взагалі заборонено.

Каталка — це невеликий чотириколісний візок із ручкою, і малюк, що робить перші кроки, може опиратися на нього під час ходьби. Часто виробники вбудовують у каталку різні іграшки, наприклад брязкальця, музикальні кнопки, дзеркало, перетворюючи її на справжній розважальний центр.

Цей розвивальний пристрій виграє у дитячого візка, який малюки також дуже полюбляють катати, тому що його ручки розташовані на прийнятній для дитини висоті. Водночас легка каталка може ковзати і надто швидко відкочуватися вперед на паркеті, ламінаті та інших підлогових покриттях, якщо дитина сильно на неї спирається.

Хлопчики та дівчатка легко вчаться ходити в трусиках Huggies. Еластичні манжети навколо ніжок, м'які широкі боковинки та пасок не сковують рухи, щоб малюки не відволікалися від важливого заняття.

Дитячий повідець нагадує шлейку для тварин. Ситуація, коли малюк вчиться ходити в такому пристосуванні, має трохи дивний вигляд, і тому деякі батьки ставляться до нього негативно. Робити висновки тільки за зовнішнім виглядом не варто, а зрозуміти, чи потрібен він вам, допоможе ваша власна спина.

Попервах малюка треба страхувати від падінь, і зазвичай батьки ходять за ним у напів зігнутому положенні. Якщо від таких навантажень у вас починає боліти поперек, повідець може допомогти впоратися з цією проблемою.

Нарешті ми дійшли до найголовнішого питання. Час вчитися ходити — чудовий період у житті малюка, проте пов'язаний із безліччю побутових небезпек. Уважно перевірте свій дім поза цим списком та усуньте всі потенційні ризики для здоров'я дитини.

Мабуть, для вас не стане відкриттям, що коли дитина вчиться ходити, кути меблів треба закривати спеціальними захисними накладками. Проте іноді батьки забувають, що травмонебезпечними можуть бути і ручки шаф. Якщо на ваших меблях, особливо на рівні голови малюка, встановлені кутасті, «квадратні» ручки або ручки з закінченнями, що виступають, доведеться подумати, як зробити їх м'якими та безпечними.

Альтернативний варіант — поставити замість них ручки округлої форми. Можливо, цей міні-ремонт навіть піде на користь дизайну вашої домівки.

Ще одна очевидна порада: поставте заглушки на розетки. А ось кілька неочевидних подробиць. Не залишайте заглушку лежати поруч із розеткою, якщо увімкнули в неї електроприлад: малюк, роблячи перші кроки, може спробувати пожувати її чи навіть проковтнути. Вмикайте електроприлади зі «слабкими» вилками, які легко висмикнути, тільки в не доступні для дитини розетки. Інакше від незахищеної розетки дитину відділятиме лише один ривок шнура. Ідеально, якщо до часу, коли дитина почне вчитися ходити, у вас удома будуть встановлені розетки із вбудованими шторками — тоді заглушки вам не знадобляться взагалі.

Ретельно перевірте стан електромережі у помешканні. Якщо хоч одна розетка чи вимикач хитається, відходить від стіни або іскрить під час вмикання, — кличте електрика. Заразом попросіть його перевірити, чи встановлено у вашому електрощиті пристрої захисного відмикання (ПЗВ) або диференційні автомати.

Коли маленькі діти вчаться ходити, їм відкривається «другий рівень» вашого помешкання. Якщо раніше малюк міг лише підібрати щось з підлоги, то тепер він спроможний дотягнутися до предметів, які лежать на тумбочках та журнальних столиках. Тому звідти слід заздалегідь забрати все крихке, гостре та важке. І виробити звичку класти бездротові навушники, лак для нігтів та інші небезпечні речі у недоступне для дитини місце.

Перші не впевнені кроки малюка потребують підтримки, і він хапається за все, до чого можуть дотягнутися його ручки. Раз — і скатертина впала разом із виделками, ножами та горнятком гарячого чаю. Два — і полетів услід за шнуром зарядного пристрою важкий планшет. Три — і гепнувся вниз розкішний плющ у великому керамічному горщику. Не тішать такі перспективи? Тоді запам'ятайте: зі столів так шаф нічого не повинно звисати.

Кімнатні рослини — не лише прикраса дому, а ще й низка небезпек для дитини, що робить перші кроки. Малюк може потягнути за зелений паросток і скинути на себе вазон з полиці або підвіконня. Дитина може повалити на себе рослину, що стоїть на підлозі. Маля може спробувати на смак ґрунт із хімічними добривами у вазоні з квітами. І, нарешті, деякі популярні хатні рослини (азалія, кротон, дифенбахія, монстера та багато інших) отруйні та можуть спричинити серйозне отруєння під час спроби пожувати їх.

Переставте всі кімнатні рослини у не доступні для дитини місця. А якщо не виходить — роздайте їх родичам і друзям.

Незамкнені дверцята і висувні шухляди, до яких може дотягнутися малюк, мають бути обладнані блокаторами. Особливо уважно поставтеся до шафок з небезпечним вмістом, наприклад, до тумбочки під раковиною, повної засобів для чищення.

Про захисні замки краще подбати ще до того, як дитина зробить свої перші кроки. Пристрої «батьківського контролю» для шаф продаються в багатьох магазинах, але деякі спеціальні моделі часом не так просто знайти. Часто проблеми виникають із пошуком блокаторів для шаф-купе.

Навіть дорослі час від часу обпікаються об поверхні духової шафи. Уявіть, що може статися, якщо її відчинить малюк, який вчиться ходити! Це реальний сценарій: ручка дверцят духовки зазвичай розташована зовсім не високо — на півні 70–80 см від підлоги.

Більшість сучасних духових шаф мають спеціальний дитячий фіксатор дверцят. Якщо під час встановлення духовки ви зняли його, мерщій прикручуйте назад. А якщо його там ніколи не було, купіть блокатор у магазині.

У вашому помешканні не має бути нічого, що дитина, роблячи перші кроки, може потягнути і перекинути на себе. Нестійкі стелажі, полиці для взуття, вузькі підлогові шафи — все це має бути надійно закріплено. Зазвичай виробники меблів передбачають систему кріплення до стін, але часом батьки нехтують цим, тому що нічим просвердлити отвір у стіні, шкода псувати шпалери та з багатьох інших причин. Не робіть такого: безпека — понад усе!

Коли дитина вчиться ходити, вона може перечепитися навіть об край килима. Зверніть увагу, як рухається малюк. Якщо доросла людина переносить масу тіла на ногу, що стоїть на поверхні, і підіймає іншу на потрібну висоту, то малятко перевалюється з ніжки на ніжку, лише трохи відриваючи їх від підлоги.

Пороги і сходи на шляху на балкон чи до ванної кімнати — серйозна небезпека для дитини, і вам треба обов'язково страхувати її під час форсування цих перешкод. Коли малюк вправляється у ходьбі без вашого контролю, всі двері до приміщень із порогами мають бути зачинені. Батьки, які мешкають у приватному будинку, повинні обов'язково подбати про те, аби малюк за жодних умов не зміг дістатися до сходів.

Не бійтесь занадто, що дитина спіткнеться. Так, вона впаде, не раз і не два — і це абсолютно необхідно. Адже навчитися вставати після падінь і знову йти вперед — одна з найважливіших навичок у житті!