Як привчити дитину до горщика?

Перше, на що варто звернути увагу, — то це на себе та визначити: а чи готові батьки до того, аби привчити дитину до горщика? Адже навіть тоді, коли малюк виявляє ознаки готовності до навчання ходити на горщик, не всі батьки знають, як вони можуть допомогти йому в опануванні нових навичок.

Потім необхідно спостерігати за малюком, аби зрозуміти для себе: чи може дитина контролювати роботу кишечника та сечового міхура? Якщо ні, то процес привчання до горщика принесе лише розчарування і батькам, і дитині.

Потім необхідно з'ясувати: коли починати привчання до горщика?

Усі дітки різні, але в середньому рекомендується починати привчання у віці 18–24 місяці: чим пізніше, тим краще.

Найголовніше — до того як ви почнете привчати дитину до горщика, мамі необхідно навчити її певних навичок, які полегшать сам процес.

По-перше, необхідно навчити дитину обслуговувати себе — знімати штанці, трусики, а потім натягати їх назад. Дуже часто дітки вже можуть ходити на горщик самостійно, але відсутність навичок обслуговування себе призводить до відмови від горщика.

Якщо дитина не виявляє вищеперелічених ознак, то вона не готова до опанування горщика.

Якщо є всі ознаки, заохочуйте сидіти і намагатися сходити на горщик, поки ви готуєте вечірню ванну. Щиро хваліть. Але уникайте слів «гарний хлопчик» чи «гарна дівчинка», аби малюк не думав, що мама схвалює його, тільки коли він ходить у туалет.

Спробуйте саджати на горщик після сніданку, перед полуденним сном чи після. Не хвилюйтесь, якщо дитина нічого не зробила: це буде тренуванням.

Якщо дитина впродовж тижня успішно сиділа на горщику, можна надягнути на неї штанці.

Уникайте привчання до горщика, якщо ви знаєте, що будете надто зайняті певний час, наближаються свята, ви переїжджаєте, змінюєте роботу, місце проживання, ваша дитина нещодавно оговталася після хвороби, ви невдовзі очікуєте появу молодшої дитини, у старших проблеми зі сном, старша виявляє ознаки ревнощів тощо.

Більшість дітей готові до другого етапу у проміжку між одним-двома тижнями після початку першого. Але якщо дитині вже три роки, то це станеться швидше.

Основне завдання мами у цей час — бути максимально вільною від хатніх справ та виявляти максимум бажання співпрацювати з дитиною. Якщо є старші діти, то краще починати привчання у вихідні, коли старших може доглянути чоловік.

Нехай протягом дня дитина ходить удома в одязі, а не з голою дупцею. Так, зробивши справу в штанці, дитина навчиться розрізняти стан «сухе-мокре».

Здебільшого малюки до трьох-чотирьох років уже контролюють процес сечовипускання і самостійно користуються горщиком. Проте подекуди привчання до горщика затягується до п'яти-шести років, або нічне нетримання повертається після тривалого «сухого» періоду. Тож батькам слід розуміти, що таке дитячий енурез і як допомогти малюкові впоратися з цією недугою, не нашкодивши дитячій психіці.

У перший день, після того як дитина прокинулася, одягніть на неї трусики. Не одягайте більше жодного одягу, крім короткої футболки: так буде зручніше. Поясніть, що, коли дитина захоче в туалет, вона має сходити на горщик або сказати про це мамі. І далі беріть її з собою в туалет, показуйте та розповідайте, що ви робите.

У перші дні що 15 хвилин нагадуйте, що треба сходити на горщик. Саджайте, і нехай дитина сидить 5–10 хвилин. Сядьте поруч і читайте книжку.

Коли дитина успішно скористається горщиком кілька разів, можна збільшувати проміжок між саджанням.

Пам'ятайте, що дитині має подобатися ходити на горщик.

Мета другого дня — стимулювати необхідність ходити на горщик без вашого нагадування. Горщик має бути доступний дитині регулярно. Старайтесь організувати день так, аби дитина не була надто завантажена іграми і могла сама згадати, що їй треба в туалет.

До третього дня слід зрозуміти, як часто дитині треба ходити на горщик.

Не намагайтесь надягнути на дитину підгузки: все піде нанівець. Підгузки залишаються тільки на ніч. На прогулянку беріть запасні штанці.

До четвертого дня більшість діток уже вміють ходити на горщик без нагадування. Якщо протягом двох годин дитина жодного разу не скористалася горщиком, обов'язково нагадайте їй про це.

До кінця першого тижня незле було б навчити дитину ходити на унітаз.

Поступово ставте горщик дедалі ближче до ванної кімнати або туалету, щоб урешті-решт горщик завжди стояв там.

Пам'ятайте, що привчання до горщика полягає у формуванні у дитини рефлексу «позив — горщик — спорожнення». Чимало мам за порадою досвідчених жінок старшого покоління починають привчати надто рано, саджаючи дитину на горщик і стимулюючи сечовипускання або дефекацію своєрідними звуками «пі-пі», «а-а» чи звуком води, що ллється.

Цей спосіб привчання використовувати категорично не можна, бо внаслідок цього у дитини формується рефлекс «горщик — позив — спорожнення», а перевчити потім буде набагато важче.

Наголосимо, що хлопчики починають контролювати процеси сечовипускання та дефекації трохи пізніше, аніж дівчатка. Тож якщо у вас росте син:

Ба більше, перед багатьма молодими мамами, які виховують хлопчиків, постає запитання: «Привчати малюка пісяти стоячи чи сидячи?» Звертаємо вашу увагу, що привчання хлопчика до горщика слід починати саме із сідання, адже, у маленьких дітей сечовипускання часто відбувається одночасно з дефекацією. Тільки після того як малюк навчиться чітко розмежовувати свої позиви, тоді можна показати йому, що пісяти можна стоячи.

Хваліть малюка за успіхи. Пам'ятайте, що у дітей до трьох років можуть траплятися невдачі, особливо коли вони перезбуджені під час гри чи втомлені, але ніколи не сваріть їх за це. Стимулюйте дитину допомагати вам прибирати результат його помилки, аби вона розуміла наслідки своїх дій.